Солоний селянський хліб

Категория: 
242

– Токмацький район належить до зони ризикованого землеробства, тому працювати на землі не тільки важко, а й економічно не вигідно, – розповів мені мій наступний співрозмовник Микола Миколайович Макаренко. Вже минув 17 рік з тих пір, як чоловік переїхав із Токмака в Ільченкове, живе там у дідівській хаті, оброб­ляє власні паї та орендує 15 гектарів землі у Новопрокопівській сільраді. Допомагає йому господарювати й батько, Микола Петрович Макаренко – ветеран праці, трудова біографія якого пов`язана з районним вузлом зв`язку.

– Минулий рік став не просто важким, а обвальним для нас. Ми засіяли 24 гектари озимою пшеницею, закупили на 9 тисяч гривень посівного матеріалу, на 5 тисяч гривень – добрив, на внесення яких витрачали дизпаливо в розрахунку 50 літрів на обробку 1 гектара. При таких витратах зібрали вкрай низький врожай хліба – по 400 кілограмів з гектара. Залишилися ні з чим. Матінка-природа зле обійшлася з нами. У січні-лютому минулого року значна частина посівів вимерзла, а те, що вціліло, знищила, випалила літня спека. Соняшник, а ним ми засіяли 12 гектарів, геть згорів від спекотного сонця, збирати на полі було нічого, і ми його передискували.

Восени посіяли лише 7 гектарів озимої пшениці, на більше коштів не вистачило. Треба було орати, але у нас на це не було коштів, тому лише обробили земельні наділи дисковою бороною – зазначили батько і син Макаренки. А Микола Миколайович розповів і таке:

– Мій прадід також жив в Ільченковому, був колгоспним чабаном. Я теж вирішив розводити овець, по всій області скуповував тварин цінної романівської білої породи. Завів цілу отару ( 30 голів). Та знайти ринок збуту вовни мені не вдалося, а в наших краях вона нікому не була потрібна. Цінну породу овець довелося пустити на м’ясо.

Так вийшло і з козами. Було їх у мене 20 голів, а залишилося лише 5. Ринок збуту козиного молока (а яке ж воно корисне!), у нас як слід не організований.

Крім витівок природи, б`ють по нас і непомірні податки. Врожай, неврожай, а їх треба платити. З чого? З порожньої кишені? – бідкався Микола Миколайович.

Разом з батьком вони викроїли час на розмову зі мною, а після її закінчення продовжили лагодити трактор.

– Якою буде весна не знаємо, але техніку до весняно-польових робіт готуємо з сином вже сьогодні. Бо як не важко, а за рахунок землі живемо-виживаємо, – заз­начив Микола Петрович Макаренко.

Автор: 
Людмила АРМАН

Последние добавления