Спільний внесок у справу створення лісів на Токмаччині

Категория: 
223

Територія, посеред якої розташована Токмаччина, колись носила назву «Дике поле». І недаремно. Місцеві пейзажі буйством барв ніколи особ­ливо не відрізнялися: широкі лани та степи обдували віт­ри-суховії, безжальні промені сонця спалювали рослинність, перетворюючи степи на пустелі. І лише віднедавна Токмацький край почали активно озеленяти. І, наче оазиси, тут за сприяння працівників Токмацького лісгоспу почали з'являтися лісові масиви із віч­нозелених красунь - сосен і декоративних дерев. Ліснича Зоя Миронова присвятила цій справі понад 30 років життя. Крім колег на допомогу їй приходять також представники районної влади та освітяни. Зокрема, директор Чистопільської ЗОШ Віктор Дибко уже давно тісно співпрацює із Зоєю Мироновою. Щороку вона залюбки надає школі пухнасті ялинки під зимові свята, а директор, у свою чергу, розуміючи всю складність становища природоохорони, цьогоріч вирішив допомогти лісгоспу насіннєвим матеріалом. На заклик Віктора Дибка стати на охорону лісів із превеликим ентузіазмом відгукнулися як учні школи-дев’ятирічки, так і їхні батьки. Протягом грудня минулого року і січня цього року вони у рамках навчально-виховної практики, передбаченої шкільною програмою, активно збирали насіння дерев. Сирий матеріал до школи зносили доб­ряче утрамбованими мішками, стручки акації та гледичії самос­тійно лузали, підсушували. Ко­ли насіння бу­ло готове, вирішили урочисто передати його лісництву .

На святковий захід, організований педагогічним колективом і шкільною екологічною агітбригадою, із теплими побажаннями завітали голова Новенської сільради Анатолій Субоцький, керівник Токмацького лісового господарства Зоя Миронова та методисти відділу освіти РДА Надія Мендель і Яна Різдванова. Усі вони були вражені результатами. Школярі разом із батьками зібрали понад 5 кг гледичії, 1 кг акації білої, 126 плодів каштану, а також насіння клену. На перший погляд, здавалося б, скільки того кілог­раму? А ви тільки-но уявіть, що це насіннячко розміром із пшонину, а то й того менше! Зібрати таку кількість насіння – справді тяжка праця. Проте завершення цього напрочуд складного етапу роботи є початком наступного, іще більш відповідального: Зоя Анатоліївна пояснила, що для того, аби виростити дерево з насінини, недостатньо його кинути у сиру землю. Сім’я слід спеціально обробити, підготувати для нього ґрунт, а потім поливати, обполювати тощо. До того ж кожен вид дерев пот­ребує особливого підходу. Щоб діти змогли уявити суть роботи лісгоспівців, Зоя Миронова продемонструвала їм фотографії, а також розповіла про необхідність збереження лісів, бо зрубати дерево легко, а от вирощувати його потрібно десятки років. На додаток вона показала дітям годівниці для птахів, заохочуючи їх виготовляти такі годівнички та «квартирки» для пташок. Гостей заходу школярі на знак подяки порадували чудовими віршами й піснями, якими розчулили Зою Анатоліївну.

По зацікавлених очах дітей мені стало зрозуміло, що метафоричне зернятко знань, кинуте мудрими сіячами – вчителями й наставниками, впало на благодатний ґрунт і обов’язково дасть плоди у майбутньому. Це гарний прик­лад для всіх бути свідомими своєї ролі в суспільстві і впроваджувати подібні акції в кожній школі Токмаччини.

Автор: 
Альона Сердюк

Последние добавления